Інформація для батьків
Як розвивати самостійність у дітей.
“Людина не може бути вільною, якщо вона не самостійна”. М.Монтессорі.
Правило 1. Визнання особистості дитини і його недоторканності. Відсутність сваволі в діях батька і матері.
Правило 2. Формування адекватної самооцінки. Людина з низькою самооцінкою постійно залежить від чужої думки, вважає себе недостатньою. Формування самооцінки дитини залежить від оцінки його батьками тому, що в ранньому віці дитина ще не вміє оцінювати себе сама.
Правило 3. Прилучати до реальних справ родини. Можна проводити мініпораду за участю всіх членів родини, спільно планувати сімейні справи.
Правило 4. Розвивати силу волі дитини. Навчити виявити витривалість, сміливість, мужність, терпіння. Учити докладати зусиль для досягнення мети.
Правило 5. Учити планувати, складати план дій. Велику і складну справу розбивати на ряд конкретних дій.
Правило 6. З малих років прилучати до праці. Вимагати виконання домашніх обов'язків, доручень. Можна налагодити домашнє виробництво – навчання ремеслу, що підвищує самооцінку, зближує членів родини.
Правило 7. Навчити спілкуватися з іншими дітьми, людьми. Для цього важлива модель батьківського поводження.
Правило 8. Формувати моральні якості: доброту, порядність, співчуття, взаємодопомогу, відповідальність.
Як усунути конфлікти між дітьми.
Правило 1. Замість того, щоб намагатися не звертати увагу на негативні почуття дитини по відношенню до брата чи сестри, усвідомте їх самі і допоможіть усвідомити дитині. Назвіть передбачуване вами почуття дитини, покажіть, що ви його розумієте. Розуміння почуттів, поняття їх - цілюще для дітей, і для батьків. Можна зробити і більше. Якщо ви назвете вголос не здійснювані бажання дитини (через що і виникає нелюбов до “суперника” – перешкоді для бажань), так ще і виразите своє співчуття, це принесе емоційне полегшення. Це може допомогти дитині зрозуміти, що саме його тривожить і засмучує: не появу нового братика чи сестри, а страх утратити те почуття захищеності, що давало впевненість у вашій винятковій, абсолютній любові до нього. Коли від дітей вимагаєте гарних почуттів по відношенню один до одного, у них лише підсилюються негативні почуття. Коли ви дозволяєте дитині випробувати негативні почуття – вислухуєте його спокійно, показуєте, що розумієте його почуття, це приведе до появи позитивних почуттів.
Правило 2. Постарайтеся допомогти дітям знайти безпечний і нешкідливий вихід для їхніх негативних почуттів: привчайте їх виражати свої почуття в символічній формі (малюнок, ліплення, лист, вірші і т.п.). А не в лайці, бійках. Саме цьому і треба навчити дитини: усвідомлювати своє почуття і вміти його конструктивно і безпечно виразити, а не забороняти собі це почуття випробувати на іншому. Коли дитині потрібно виявити свої почуття, поставте його перед вибором шляху вираження і допоможіть знайти найбільш конструктивний для даної ситуації. Ця навичка – не миттєва реакція лементу чи бійки, а пошук конструктивного способу справитися з проблемою – допоможе йому й у майбутньому.
Правило 3. Втручаючись в бійки, припиняйте їх негайно, але при цьому намагайтеся не займатися з'ясуванням того, хто кривдник, хто жертва. Приділіть увагу постраждалій дитині, виразіть віру в здатність дітей самостійно вирішувати свої суперечки без бійки. Не привчайте дітей до того, щоб їхню суперечку вирішували батьки, заохочуйте їхнє самостійне вирішення проблем.Треба постаратися не тільки перервати і заборонити бійку, але і підказати, як можна більш спокійно розв'язати конфлікт, чи переключити увагу дітей на загальну справу для обох, що влаштовує їх.
Правило 4. Намагайтесь не жадати від дітей прояву любові до себе. Ваша модель поводження повинна бути постійно перед очима дитини.
Правило 5. Поставтеся до негативних почуттів дитини як до природних почуттів, а не як лиховісним ознакам того, що дитина зла, заздрісна, погана. Важливо зрозуміти: дитина не винна у своєму неприйнятті чогось, ревнощах, у своїх негативних почуттях.
Література, що рекомендується для батьків.
- Азаров Ю.П. Сімейна педагогіка. – М.: Политиздат, 1982. – 223 с.
- Афанасьєва Т.М. Родина. – М.: Освіта, 1985. – 224 с.
- Антонова Р.Я. Виховання дітей: ідеї і досвід народної педагогіки. Якутськ, 1995. – 102 с.
- Брускова Е.С. Урок після уроків: (про виховання дітей у родині). М., 1987. – 164 с.
- Варга Д. Справи сімейні. Пер. с венгер. – М.: Педагогіка, 1986. – 160 с.
- Ковальов С.В. Психологія сучасної родини. – М.: Освіта, 1988. – 208 с.
- Як допомогти дитині ввійти в сучасний світ? Під ред. Т.В. Антоновой. – М., 1995. – 168 с.
- Кульчицька Е.И. Виховання почуттів дітей у родині. – Київ, 1982. – 202 с.
- Лаптєва И. Ділові люди. Дошкільне виховання. 1997, №9. С.18.
- Любина Г. Як виховати дитину удачником? Дошкільне виховання. 1997, №1. С.73.
- Матейчек З. Батьки і діти. М.: Освіта, 1992. – 320 с.
- Матушкин С.Е. У вас ростуть діти. – М., 1974. – 134 с.
- Мудрість виховання: Кн. для батьків /Сост. Б.М. Бим-Бад, Э.Д. Днепров, Г.Б Корпетов. – М.: Педагогіка, 1987. – 288 с.
- Нікітін Б.П. Сходинки творчості, чи розвиваючі ігри. – М.: Освіта, 1991. – 160 с.
- Нікітін Б.П., Нікітіна Л.А. Ми і наші діти. – М.Мол-гвардія, 1980. –223 с.
- Островська Л.Ф. Педагогічні знання – батькам. М.: Освіта, 1983. – 176 с.
- Петровский А.В. Діти і тактика сімейного виховання. – М., 1981. –216 с.
- Рутман Э.М. Від суперництва до співробітництва. //Родина і школа. 1997, №5., С.41.
- Рутман Э.М., Исподольский И.В. Джерела радості. – М., 1987 – 224 с.
- Спиваловська А.С. Як бути батьками. (Про психологію батьківської любові). – М.: Педагогіка, 1986. – 160 с.
Тест" Не прогав вундеркінда"
